Новий прем'єр Британії Бернем. Як в Україні, Росії, США та світі сприймають це призначення

Енді Бернем має стати прем'єр-міністром Великої Британії, він вже очолив Лейбористську партію, а формально посаду отримає 20 липня.

Кореспонденти ВВС в Україні, Європі, США, Росії та Азії міркують про те, як світові лідери можуть відреагувати на нового британського прем'єра.

Україна: у Києві побоюються політичної нестабільності у Британії

Сара Рейнсфорд, кореспондентка у Східній Європі, Київ

На п'ятий рік повномасштабної війни з Росією Україні доведеться мати справу вже з п'ятим прем'єр-міністром Великої Британії.

У Києві побоюються політичної нестабільності у Британії.

Україні необхідно, щоб її союзники могли зосереджуватися на великій війні в самому серці Європи; їй необхідно, щоб Лондон продовжував надавати військову допомогу, постачати дрони та допомагати економічно "стільки, скільки буде потрібно", як і обіцяв.

Від першого прем'єра, Бориса Джонсона (настільки популярного, що українці назвали на його честь тістечко), до четвертого, Кіра Стармера, Британія продовжувала послідовно підтримувати Україну.

Стармер взагалі відвідав Україну за кілька днів до офіційної відставки.

Судячи з попередніх заяв Бернема, навряд чи щось зміниться і з п'ятим прем'єром.

Його зовнішньополітичні пріоритети загалом не дуже зрозумілі.

Але для України важливо, щоб новий прем'єр-міністр без вагань визнавав загрозу, яку Росія становить для Заходу, і продовжував допомагати Україні захищати свою країну - і Європу.

Росія: у Москві не очікують змін у відносинах із Лондоном

Джеймс Лендейл, дипломатичний кореспондент, Москва

У Москві Велику Британію часто називають "ворогом номер один".

Почасти це пояснюється тим, що Лондон давно надає Києву військову та фінансову підтримку. Але Велика Британія викликає гнів у Кремля ще й просто тому, що відносини Росії зі США дуже суттєво покращилися від початку другого президентського терміну Трампа.

Російські ЗМІ вважають, що знають, чого чекати від майбутнього прем'єр-міністра.

Урядова "Российская газета" так описує Бернема: "послідовний критик Росії, постійно виступає за посилення позиції Заходу щодо Москви".

У червні Бернем нагадав своїм підписникам у соцмережах, що виступав проти анексії Криму у 2014 році та проведення чемпіонату світу з футболу в Росії у 2018 році, а з 2022 року підтримував Україну та мерів українських міст.

Кремль не очікує, що зміна прем'єр-міністра призведе до будь-яких змін у британській політиці щодо Росії.

Прессекретар Путіна Дмитро Пєсков заявив, що Стармер "ніяк себе не зарекомендував з точки зору російсько-британських відносин", і звинуватив його в "утриманні цих відносин на нульовому рівні".

Щодо Бернема, то Пєсков прямо сказав, що "навряд чи зараз хтось на політичному небосхилі Великої Британії матиме відмінну від Кіра Стармера позицію щодо наших двосторонніх відносин".

Це пояснюється тим, що британська підтримка України, як і російська ворожість до Лондона, залишалася напрочуд стабільною, попри всю політичну турбулентність у Великій Британії.

США: у Бернема є шанс завоювати прихильність Трампа

Ентоні Цурхер, кореспондент у Північній Америці

Поки що Дональд Трамп демонструє помірно зневажливе ставлення до Бернема.

Він, схоже, не переконаний, що Бернем на посаді прем'єр-міністра зможе розв'язати дві головні проблеми, через які президент США критикує Британію: імміграційну політику та буріння в Північному морі.

Американські чиновники, наприклад, бачать у можливому призначенні Еда Мілібенда канцлером казначейства доказ того, що британська політика щодо захисту довкілля не зміниться: будучи міністром енергетики, він заборонив видавати нові ліцензії на буріння нафтових родовищ у Північному морі.

Кір Стармер мав напрочуд теплі відносини з Дональдом Трампом від самого початку другого президентського терміну останнього.

Про Бернема, схоже, Трамп наразі знає небагато, окрім того, що він "мер якогось містечка", і підозрює, що британець "жахливо ліберальний".

За лаштунками, втім, американські чиновники вже намагаються тиснути на команду Бернема, щоб він сформував уряд на їхній смак.

Хоча в них є сумніви щодо Мілібенда, вони сподіваються на спадковість у питаннях британської зовнішньої політики.

Це включає збереження посади міністра закордонних справ за Іветт Купер.

За Стармера Велика Британія збільшила витрати на оборону, але Трамп - і високопоставлені військові чиновники - хочуть, щоб Лондон, як приклад для решти Європи, дотримувався ще вищих стандартів.

Залишається і напруженість, спричинена питанням доступу США до британських військових баз під час війни з Іраном.

Той факт, що Бернем відносно маловідомий американцям, становить одночасно і ризик, і шанс для нового прем'єр-міністра.

Шанс полягає в тому, що за належного використання особистої чарівності Бернем, як і Стармер до нього, зможе завоювати прихильність Трампа, незважаючи на політичні розбіжності.

Ризик полягає в тому, що розбіжності (щодо витрат на оборону, податків на цифрові послуги, видобутку енергії, міжнародних конфліктів і торгівлі), з огляду на політичний тиск в обох країнах, можуть визначити характер відносин Трампа і Бернема ще до того, як у них буде можливість налагодити особисті взаємини.

Китай: у Пекіні невдоволені постійними змінами

Лора Бікер, кореспондентка в Китаї

Одного разу Бернем навів китайську мережу високошвидкісних залізниць як приклад для півночі Англії.

У 2018 році він, схоже, був відкритий до того, що Китай може запропонувати Британії на регіональному рівні.

Але на посаді прем'єр-міністра Бернему доведеться бути обережнішим.

Відносини з Пекіном тепер доведеться оцінювати як з точки зору економічної вигоди, так і з точки зору національної безпеки, зважаючи на те, що британські розвідувальні служби продовжують висловлювати занепокоєння щодо шпигунства, погроз китайцям, які живуть у Великій Британії, та крадіжок інтелектуальної власності.

Підхід Стармера був прагматичним: він намагався знайти баланс між вигодою і ризиками та став першим за вісім років британським прем'єр-міністром, який відвідав Пекін.

Незрозуміло, чи піде Бернем його шляхом, чи обере іншу тактику.

Якщо Бернем відвідає Китай, йому, найімовірніше, покажуть найновіші досягнення в галузі інфраструктури - і це стане нагадуванням про економічні амбіції Пекіна, а також про політичну спадковість у цій країні.

Китай уважно стежитиме за подіями.

Коли Стармер приїхав до Пекіна, для нього влаштували екскурсію Забороненим містом і розкішний банкет, сподіваючись, що це допоможе Великій Британії та іншим країнам побачити в Китаї стабільного і передбачуваного партнера - на противагу США.

Водночас у Пекіні відчувається невдоволення тим, наскільки часто в Лондоні відбуваються політичні перестановки.

Деякі китайські аналітики вважають постійну зміну британських прем'єр-міністрів ознакою нестабільності - і тим, що Чжан Цзянь із Китайської академії сучасних міжнародних відносин називає "кризою ідентичності" країни після брекзиту.

Євросоюз: європейські країни з тривогою спостерігають за британськими витратами на оборону

Катя Адлер, редакторка з європейських питань, Брюссель

По той бік Ла-Маншу вважають, що нова політична нестабільність Великої Британії просто означає, що вона вступила до спільного клубу - уряди Німеччини, Данії, Франції та низки інших країн зараз теж переживають серйозні потрясіння.

З практичної точки зору країнам-членам Євросоюзу цікаво, чи буде Бернем із таким самим ентузіазмом, як і Стармер, намагатися перезапустити економічні відносини з блоком і чи буде готовий відступити від "червоних ліній" лейбористів (жодної свободи пересування, жодного приєднання до європейського митного союзу чи єдиного ринку).

Європейські союзники із тривогою спостерігають, чи виконає Велика Британія своє зобов'язання перед НАТО збільшити витрати на оборону до 3,5% ВВП до 2035 року.

У Бернема, схоже, є чіткі пріоритети у внутрішній політиці.

У сьогоднішньому неспокійному світі, сповненому загроз з боку Китаю та Росії, з потребами України та часто ворожим президентом США, головне питання для Європи - чи буде безпека всього континенту пріоритетом для нового британського прем'єра?

Франція: у Парижі сподіваються на продовження лінії Стармера

Г'ю Скофілд, кореспондент у Франції, Париж

У своїй політичній кар'єрі Бернему майже не доводилося мати справу зі світом за межами Великої Британії, тож логічно, що цей світ мало знає про Бернема.

Це цілком справедливо для Франції, для якої зовнішньополітичні інтереси нового британського прем'єра виглядають як суцільна загадка.

У єдиному коментарі будь-якого французького посадовця щодо майбутнього глави британського уряду міністр закордонних справ Жан-Ноель Барро побажав Бернему успіху та висловив надію на "якомога більше стабільності" по той бік Ла-Маншу.

У Парижі мають знати, що Бернем, принаймні загалом, налаштований проєвропейськи, але він цілком свідомо не виступає за повернення країни до ЄС.

Це не дуже відрізняється від позиції Стармера, за якого вже розпочався процес "перезапуску" відносин із Євросоюзом.

Уряд Франції захоче продовження цього процесу, а також більшої співпраці у боротьбі з "човнами мігрантів".

Париж також захоче продовжувати не дуже видовищне, але стабільне зміцнення співпраці у сфері оборони. Команда Стармера і Макрона продемонструвала свою ефективність у питаннях, що стосуються України та Ормузької протоки.

Індія: занепокоєння Делі викликає проблема спадковості

Азаде Моширі, кореспондентка в Південній Азії, Делі

В Індії Бернем не надто відомий.

Але, як розповів мені один кар'єрний дипломат, індійцям були не надто відомі й інші британські прем'єр-міністри, які змінювали один одного протягом останнього десятиліття.

Така плинність зовсім не схожа на індійську внутрішню політику, де домінує Індійська народна партія (Бхаратія джаната парті, БДП), а Нарендра Моді перебуває при владі понад десять років.

Добре це чи погано, в Індії залежить від особистих політичних уподобань.

Поки що офіційні особи не роблять публічних заяв.

У Делі вважають, що британська політична сага ще не завершилася.

Колишній Верховний комісар Індії у Великій Британії Яшвардан Кумар Сінха описав Бернема як "популярного лідера", якому доведеться зіткнутися з "партією Reform UK, що стрімко набирає силу".

Найбільше Делі турбує проблема спадковості - із фокусом на політику, а не на особистості.

Загалом відносини між Великою Британією та Індією, вважають у Делі, розвиваються "за висхідною траєкторією", сказав мені колишній міністр закордонних справ Шьям Саран.

Головний пріоритет - дотримуватися плану з досягнення угоди про вільну торгівлю між Індією та Великою Британією, запланованої на липень.

Уряд також уважно стежитиме за можливими змінами в імміграційних правилах, насамперед для студентів і кваліфікованих працівників з Індії.