"Дуже страшно". Як живе Запоріжжя під щоденними атаками Росії, які різко посилилися

Була п'ята ранку, коли Анну Головченко розбудили керовані авіабомби, що влучили в передмістя її рідного Запоріжжя на сході України.

Безпекова ситуація там різко погіршилася за лічені тижні.

Запоріжжя розташоване лише за 24 км від лінії фронту, але в місті досі проживають близько 750 000 людей, і війна відчувається ближчою, ніж будь-коли.

За годину над будинком Анни пролетіли дрони під час другої хвилі атаки, а українська протиповітряна оборона намагалася їх збити.

"Я зрозуміла, що більше не засну, і почала збиратися на роботу", - сказала вона.

Останніми тижнями російські дрони та бомби вразили численні автобуси, автозаправні станції, школи, урядові установи та житлові будинки.

Виконувачка обов'язків міського голови Регіна Харченко розповіла BBC, що під час однієї особливо інтенсивної атаки вона "не пішла в укриття, але коли стало надто гучно, сховалася в туалеті".

Один дрон "Шахед" із гучним вибухом впав неподалік офісу Анни, а інший пошкодив кабель, через що зник інтернет.

"Це просто ще один звичайний день у Запоріжжі", - каже вона.

Запорізька атомна електростанція - найбільша в Європі - розташована майже за 50 км на південний захід від міста, у частині області, що перебуває під російською окупацією.

На тлі безперервної серії російських атак міська рада Запоріжжя зібралася в підземному укритті, щоб обговорити погіршення ситуації.

"Ворог посилив терор проти цивільних, комунального транспорту, приватних автобусів, автомобілів, житлових будинків і навіть дітей", - заявила Регіна Харченко під час засідання.

Плани передбачають будівництво нових укриттів по всьому місту та встановлення додаткових антидронових сіток у найбільш людних і вразливих місцях, розповіла пізніше BBC виконувачка обов'язків мера.

Вона також повідомила, що на вікна шкіл, лікарень і громадських будівель наносять протиосколкову плівку.

"Особисто мені дуже страшно", - каже вона.

Уночі вона інколи спить на підлозі в коридорі своєї квартири: "Я живу у звичайній багатоповерхівці, на сьомому поверсі. У мене немає особистого бункера з 10 охоронцями. Я живу звичайним життям".

Українським силам вдалося відтиснути російські війська на кілька кілометрів від міста, однак атаки на Запоріжжя посилилися.

Це пояснюється тим, що зараз багато ударів завдають невеликі, але смертоносні FPV-дрони, які раніше не могли долітати до міста.

Існує кілька можливих причин такого погіршення ситуації, вважає Сем Кренні-Еванс з аналітичного центру Royal United Services Institute у Лондоні.

За його словами, російські війська використовують дрони-носії більшої дальності, які доставляють кілька менших безпілотників, що потім розосереджуються й уражають цілі, до яких раніше не могли дістатися.

Крім того, вони застосовують так звану технологію mesh-мереж, яку складніше глушити і яка дозволяє передавати радіосигнали від одного дрона до іншого, збільшуючи таким чином дальність їхньої дії.

Ще одним можливим чинником, за словами Кренні-Еванса, може бути "зменшення української активності у сфері радіоелектронної боротьби через концентрацію на інших напрямках і водночас посилення уваги російських підрозділів" до Запоріжжя.

Місцева влада повідомляє, що лише за останній тиждень червня перехопили 884 російські дрони.

Хоча російські війська були змушені відступити на південь від Запоріжжя, вони продовжують просуватися в інших місцях, хоча й значно повільніше, ніж раніше.

Останнім часом їхній поступ гальмує успішна українська кампанія ударів по російських нафтопереробних заводах, паливних сховищах і логістичних об'єктах на окупованих територіях.

Сотні тисяч жителів поки що залишаються в місті, але для населення Запоріжжя російський наступ і після майже чотирьох з половиною років війни залишається постійною загрозою.

"У нас є їжа і паливо, то чому я маю їхати? Можливо, я не з тих, кого легко налякати", - каже Анна.

Хоча вона визнає, що від'їзд спадав їй на думку, вона не хоче, щоб Запоріжжя стало ще одним містом, зруйнованим Росією.

"Ми просто намагаємося залишатися в безпеці й робимо все можливе, щоб дожити до нашої перемоги".