Перепоховання Євгена Коновальця: ким він був і як загинув

Офіс президента України повідомив 11 серпня, що у Роттердамі (Нідерланди) на кладовищі "Кросвейк" провели ексгумацію останків полковника УНР Євгена Коновальця. Його прах повернуть для поховання на Національному військовому меморіальному кладовищі.

У повідомленні ОП вказали, що питання щодо перепоховання Коновальця вирішували голова Офісу президента Кирило Буданов, в.о. міністра закордонних справ Андрій Сибіга та очільник Українського інституту національної памʼяті Олександр Алфьоров.

Прах Коновальця повернуть в Україну та перепоховають на меморіальному кладовищі, церемонія прощання відбудеться у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ у Києві.

За словами Алфьорова, памʼятник з могили Євгена Коновальця повернеться в Україну і стане меморіальним обʼєктом. Місце поховання полковника УНР в Роттердамі буде меморіалізовано.

Перепоховання видатних особистостей відбувається в рамках проєкту Пантеон українських героїв.

Цей пантеон задумано як багатофункціональний меморіальний, культурно-історичний та ландшафтний комплекс, який має "сприяти збереженню українських державницьких традицій". У пантеоні будуть поховані видатні українці, які зробили "винятковий внесок у здобуття незалежності та державної самостійності", вказує Офіс президента.

На території пантеону розташовуватимуться почесні поховання, композиції, площі для пам'ятних церемоній та музейний простір.

Наприкінці травня ОП організував перепоховання на військовому кладовищі біля Києва останків полковника армії УНР, голови Організації українських націоналістів Андрія Мельника та його дружини Софії Федак-Мельник.

Ким був Євген Коновалець

Полковник Євген Коновалець був серед засновників однієї з найбільш боєздатних одиниць УНР - підрозділу Січових стрільців.

Брав участь у звільненні Києва в березні 1918 року, потім у поваленні гетьмана Скоропадського, керував січовими стрільцями у війні проти більшовиків у 1919 році.

Після поразки революції емігрував, а в 1929 році у Відні став засновником Організації українських націоналістів (ОУН). На основі якої у майбутньому виникла Українська повстанська армія.

Історик Юрій Шаповал вказує на роль Коновальця у придушенні більшовицького повстання на "Арсеналі" на початку 1918 року.

Кандидат історичних наук, дослідник Української революції 1917–1921 років Михайло Ковальчук також згадує його керування підрозділом Січових стрільців, хоча зауважує, що у майбутньому для героїзації образу керівника ОУН його роль у революційних подіях перебільшували.

Очільник Інституту нацпам'яті Олександр Алфьоров вважає Коновальця "постатю, масштаб якої важко переоцінити".

"Командир Січових Стрільців, співзасновник і перший керівник Української військової організації, перший голова ОУН – він одним з перших усвідомив просту й водночас фундаментальну істину: Україна не може існувати без власної держави і власної армії. Цій ідеї він присвятив усе своє життя", - написав він на своїй сторінці в фейсбуці.

У 1938 році в Роттердамі Євгена Коновальця вбив агент радянських спецслужб Павло Судоплатов.

В січні 2017 року в Києві відкрили меморіальну дошку на честь полковника. Вона розміщена на будинку номер 24 по вулиці Січових стрільців, де у 1918 році були організовані казарми цього підрозділу.

Як саме і де він загинув

Радянська влада розробила кілька операцій для вбивства Євгена Коновальця. Більшість з них були невдалими, але в травні 1938 року агент НКВС таки зміг вбити українського діяча.

Це був фінал довготривалої спецоперації під кодовою назвою "Ставка" яку схвалили в Кремлі.

Вона передбачала проникнення радянського агента до близького оточення українського полковника.

Для "оперативної комбінації" підшукали відповідну людину - Василя Лебедя, особисто знайомого з Коновальцем.

Вони затоваришували в 1915-1918 роках у таборі для військовополонених. Відтак разом воювали в армії УНР.

За деякими даними, Лебідь навіть був заступником Коновальця, обраного командиром Куреня Січових стрільців.

Після поразки Визвольних змагань їхні шляхи розійшлися: Коновалець опинився в еміграції, а Лебідь в Україні. 1921 або 1922 року його завербували чекісти.

На початку серпня 1933-го Луб'янка влаштувала Лебедеві "втечу" з Радянського Союзу до Бельгії.

За кордоном він зустрівся з лідером ОУН. Розповів, що нібито керує націоналістичним підпіллям в Україні, готує повалення радянського ладу.

З початком арештів нібито влаштувався за фальшивими документами на прізвище Хом'як вантажником на корабель, який мав зупинитися в бельгійському порту.

Провідник повірив колишньому товаришу по службі.

Лебідь провів у колі керівників ОУН понад рік, надсилаючи таємну інформацію до Радянського Союзу.

Зокрема, він повідомив у Москву, що Коновалець відрядив до Сполучених Штатів п'ятьох людей із завданням вбити радянського наркома закордонних справ Максима Литвинова.

Нарком вів переговори про встановлення дипломатичних стосунків між СРСР та США.

П'ятірку атентатників арештували, замах не відбувся.

У жовтні 1934-го Лебідь повернувся до СРСР. Начебто для продовження підпільної роботи.

Але не могло бути мови, щоб під час наступної зустрічі Лебідь спробував застрелити Коновальця.

По-перше, його завжди супроводжував помічник Ярослав Барановський, безмежно віддана провідникові людина. Залишитися сам-на-сам з Коновальцем було практично неможливо.

По-друге, Кремль хотів так прибрати голову Проводу ОУН, щоб не була помітною "рука Москви".

Отже, знадобилася людина, яка, контактуючи з Коновальцем тривалий час, могла би здійснити замах, не очікуваний оунівцями.

Так у спецоперації "Ставка" з'явився Павло Судоплатов, старший інспектор управління кадрами ОГПУ. Уродженець Мелітополя, він до 1933 року мешкав в Україні. І вільно володів українською мовою.

Був ще один нюанс, чому зупинилися саме на цій кандидатурі - він мріяв помститися за старшого брата-червоноармійця, який загинув під час Громадянської війни біля Житомира в бою з кавалерійським загоном Коновальця.

В червні 1935-го Судоплатов (під іменем "Павло Грищенко") разом з Лебедем виїхав до Фінляндії як нібито його племінник.

Лебідь зустрівся з Кіндратом Полуведьком, представником ОУН у Фінляндії (і теж агентом Луб'янки). Відрекомендував племінника як комсомольця, розчарованого в радянській владі.

Полуведько зв'язався з Коновальцем і той запросив Судоплатова на зустріч у Берліні. Очільник ОУН проявив інтерес до молодого українця і взяв його під свою опіку.

Через деякий час Судоплатов повертається до СРСР. У Москві звітує перед наркомом внутрішніх справ Миколою Єжовим. Той повіз агента до Сталіна. Судоплатов описав ситуацію в ОУН, її плани, боротьбу за владу всередині організації, джерела фінансування.

Під час наступної зустрічі Сталін прямо наказав йому вбити Коновальця.

- А які смаки, слабкості і захоплення Коновальця? - поцікавився господар Кремля.

- Він обожнює шоколадні цукерки, - відповів Судоплатов. Пояснив: скрізь, де вони були разом, він насамперед купував шикарну коробку цукерок.

- Спробуйте скористатися цим, - порадив Сталін.

На початку лютого Судоплатов під виглядом радиста судна відплив з Мурманська на вантажному пароплаві. Разом з ним до Європи вирушив Олександр Тімашков, нібито комірник, а насправді фахівець відділу оперативно-технічних засобів НКВС. Він розробив "презент" для Коновальця - вибуховий пристрій, що виглядав як коробка цукерок, оформлена в українському стилі.

Через деякий час Судоплатов телефоном домовляється з Коновальцем про зустріч у Роттердамі 23 травня. В кишеню він кладе "заряджену" коробку цукерок. Вибух відбудеться за півгодини після зміни її положення з вертикального на горизонтальне.

Рівно о 12-й годині, як умовилися, більшовицький агент зайшов до ресторації готелю "Атланта" і підсів до столика, за яким сидів Коновалець.

Після короткої розмови - не більше 5 хвилин - співбесідники пішли.

Судоплатов, прощаючись, презентував коробку шоколадних цукерок з України - поклав її на стіл. Коновалець взяв презент і вийшов з ресторану. Попрямував до свого готелю, але затримався біля кінотеатру "Люм'єр", роздивляючись афішу нового фільму. В цей момент стався вибух, який було чути на кілька кілометрів.

Провідник ОУН загинув, а вбивця втік.