Як жінка пробилась керувати винищувачем, а потім врятувала життя 148 пасажирів

Теммі Джо Шульц завжди мріяла літати на винищувачах. Вона виросла у 1960-х роках на ранчо неподалік авіабази Голломан у штаті Нью-Мексико, США, і любила спостерігати, як літаки ревуть над родинним сараєм.

Політ здавався їй чимось магічним.

Вона багато працювала на фермі й уже в дев'ять років керувала трактором. Її батьки не поділяли роботу на "чоловічу" і "жіночу" та заохочували її обрати кар'єру до душі.

Тож Шульц сказала матері: "Я хочу літати на винищувачах". Мати відповіла: "Теммі, ці люди дуже розумні". Це був перший знак для Шульц, що шлях до професії пілота буде непростим.

Бар'єри

Під час дня кар'єри в старшій школі вона пішла на заняття з авіації. Полковник, який його вів, сказав: "Це день кар'єри, а не хобі - вам треба знайти щось, що можуть робити дівчата". Шульц усе одно сіла й слухала, і її захоплення зростало.

"Це було захопливо до самого кінця. І я зрозуміла… я не почула нічого, що виходило б за межі можливостей жіночого розуму", - каже вона.

Вона пішла звідти ще більш рішучою стати військовою льотчицею.

Після закінчення коледжу вона постукала у двері рекрутера ВПС США.

"Він вислухав. А потім сказав: вибачте, але ми не набираємо жінок", - згадує Шульц.

Це була перша з багатьох зачинених перед нею дверей.

Вона вирішила спробувати інші роди військ США, які також мають авіацію, зокрема сухопутні війська - там їй сказали, що вона їм не підходить, - а потім флот, де принаймні дозволили скласти тест пілота.

"Рекрутер сказав: "Вибачте, ви набрали достатньо балів для хлопця, але не для дівчини. Вам потрібно набрати більше, якщо хочете бути пілотом"", - згадує Шульц.

Вона повернулася до аспірантури, але знала, що має зробити ще одну спробу здійснити свою мрію.

Після завершення навчання у 1985 році вона звернулася до іншого пункту набору ВМС США. Вона сказала рекрутеру, що не набрала достатньо балів "для дівчини", і хоче скласти тест ще раз.

"І він сказав: "Про що ви говорите? У нас немає різних балів для хлопців і дівчат". Тож він сказав: "Я перевірю ваш результат". І перевірив і сказав: "Ваші результати цілком підходять", - згадувала вона.

Через кілька місяців вона вже була з поголеною головою й відтискалася в школі кандидатів в офіцери авіації у Флориді.

Політ виявився таким же магічним, як і у мріях Шульц. Вона отримала кваліфікацію пілота, а згодом стала інструкторкою, спеціалізуючись на "польоті поза контролем".

Це означало підняти літак приблизно на 9,14 км і ввести його у штопор. Завдання студента було відновити контроль, інакше Шульц брала керування на себе.

Це стало відмінною підготовкою до одного дня вісім років тому, коли двигун пасажирського літака, яким вона кермувала, вибухнув.

До того часу вона вже провела десятиліття як пілот ВМС США, протягом якого познайомилася зі своїм чоловіком. У 1990-х роках вони обоє залишили флот і створили сім'ю. Вони знайшли роботу на комерційних рейсах авіакомпанії Southwest Airlines.

17 квітня 2018 року рейс 1380 був заправлений паливом для довгої подорожі, і всі місця були зайняті. Коли літак досяг висоти 10 км, Шульц почула вибух. Її першою думкою було, що сталося зіткнення в повітрі.

"[Літак] рвонув убік, різко пішов у піке й швидко перевернувся вліво", - каже Шульц.

Вона вирівняла літак, але той почав так сильно тремтіти, що вона не могла читати показники приладів.

Інстинкт

Кабіна наповнилася димом, а рев був настільки гучним, що Шульц і другий пілот не чули одне одного.

Вона не знала, що фрагмент однієї з лопатей вентилятора відірвався, потрапив глибше в двигун і спричинив вибух. Лише пізніше вона дізналася, що кожух двигуна розірвало на шматки.

"Його… відірвало, наче бананову шкірку, і він залишився прикріпленим до крила", - каже вона.

Один з ілюмінаторів був пошкоджений уламками й не витримав, спричинивши швидку втрату тиску в салоні.

"На такій висоті, знаєте, носові пазухи не встигають вирівняти тиск так швидко, як змінюється тиск повітря. Тож це дуже болісно", - згадує Шульц.

Біль прострілив від вух до шиї.

Попри все це, її інстинкти та підготовка спрацювали. Вона взяла курс на найближчий аеропорт - Філадельфію.

"Я пам'ятаю, як подумала: не впевнена, що ми встигнемо дотягнути до злітно-посадкової смуги. Це навело мене на думку, що це може бути день, коли я зустріну свого Творця", - каже вона.

І все ж на записах розмов із диспетчерами голос Шульц звучить спокійно. Чутно, як вона каже: "Так, у нас відсутня частина літака, тож нам потрібно трохи зменшити швидкість".

А коли з'явилася злітно-посадкова смуга, на бортовому самописці можна почути, як вона шепоче: "Небесний Отче".

Літак летів боком, лише з одним двигуном - і Шульц перелетіла смугу. Їй довелося використати всі відомі їй прийоми, щоб вирівняти літак і безпечно посадити його, врятувавши 148 пасажирів і членів екіпажу.

Одна пасажирка, Дженніфер Ріордан, зазнала серйозних травм, коли вибило ілюмінатор, і згодом померла в лікарні. Це втрата, яку, за словами Шульц, вона завжди відчуватиме.

Після посадки їй провели медичні обстеження, після якого медик сказав: "У вас, мабуть, сталеві нерви. У вас навіть не підвищений пульс".

То як Шульц пояснює свою холоднокровність під таким шаленим тиском?

"Коли ви відповідаєте за інших, коли від вас очікують лідерства, правильно - зберігати самовладання і розв'язувати наявні проблеми", - каже вона.

Це ставлення сформувалося протягом довгої кар'єри, під час якої вона ніколи не втрачала витримки - і ніколи не здавалась.