"Коли мені повернули доньку, вона стікала кров'ю". Як давня практика калічила дівчат

Увага: матеріал містить опис жіночого генітального каліцтва (жіночого обрізання).

Минулого тижня Колумбія стала першою країною Латинської Америки, яка офіційно заборонила жіноче генітальне каліцтво (ЖГК), або жіноче обрізання.

Законопроєкт одностайно підтримав Конгрес Колумбії. Але цьому рішенню передували роки боротьби з небезпечною практикою, про яку зазвичай мовчали.

"Коли мені повернули доньку, вона стікала кров'ю"

Доньці Карли Кіньйонес (ім'я змінене) було лише шість місяців, коли прабабуся без відома матері зробила немовляті жіноче обрізання.

За словами Карли, коли дитину повернули, у неї була висока температура, сильний набряк і кровотеча. Дівчинка постійно плакала.

"Я запитала бабусю, чому вона це зробила, але вона сказала, що так і має бути, і наказала нікому про це не розповідати".

До найближчого медичного пункту було дуже далеко. Тому мама Карли, яка працювала акушеркою, намагалася полегшити біль дитини лікарськими рослинами. Вона також просила бабусю більше такого не робити, але та була невблаганною.

"Вона казала, що чоловіки сміються з жінок, у яких є клітор".

Що таке жіноче обрізання

Жіноче генітальне каліцтво (ЖГК) - часткове або повне видалення зовнішніх жіночих статевих органів, а також інші їхні ушкодження без медичних показань.

Таке втручання може призвести до серйозних ускладнень, зокрема сильної кровотечі та інфекцій. У майбутньому воно нерідко спричиняє проблеми з менструацією та пологами, а також позбавляє жінок можливості відчувати сексуальне задоволення.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, сьогодні у світі понад 230 мільйонів дівчат і жінок зазнали цієї процедури. Більшість з них живе в країнах Африки.

30-річна Кіньйонес вже кілька років домагається повного викорінення цієї практики в Колумбії, де її й досі застосовують серед представників корінного народу ембера.

Разом з іншими активістами та депутатами Конгресу вона відіграла важливу роль у кампанії, яка зрештою привела до ухвалення закону про заборону ЖГК.

Таємниця, про яку не говорили вголос

За словами Кіньйонес, лише подорослішавши, вона зрозуміла, що насправді відбувалося в її громаді.

"Я завжди дивувалася, чому невдовзі після народження помирає більше дівчаток, ніж хлопчиків.

Пам'ятаю свою маленьку двоюрідну сестру. Моя мама приймала пологи в її матері. Дівчинка народилася абсолютно здоровою, але померла через три дні.

Я запитала маму, чому так сталося, і вона відповіла, що дитина померла від "джай" - хвороби, відомої нашим предкам".

Сьогодні Кіньйонес переконана: багато дівчаток, яким приписували смерть від "джай", насправді помирали через ускладнення після жіночого обрізання.

"Це лише верхівка айсберга"

З 2020 року до червня 2026-го в Колумбії офіційно зареєстрували 240 випадків жіночого обрізання. У переважній більшості постраждалим було менше шести років.

Однак педіатр Діана Рамос Москера вважає, що реальні масштаби проблеми значно більші.

Працюючи в університетській лікарні Сан-Хорхе в місті Перейра на північному заході країни, вона не раз виявляла рубці, опіки та інші ушкодження у дівчаток, які зверталися до лікарів із зовсім інших причин.

Вона згадує одну пацієнтку, у якої вхід до піхви був повністю перекритий рубцевою тканиною.

Якби проблему не виявили вчасно, у дорослому віці дівчина, ймовірно, не змогла б нормально менструювати або жити статевим життям.

"Їй довелося зробити реконструктивну операцію", - каже докторка Рамос.

За словами лікарки, жіноче обрізання є однією з форм сексуалізованого та гендерного насильства, наслідки якого людина відчуває все життя.

Водночас вона наголошує: боротися з цією практикою потрібно не лише за допомогою покарань, а й через просвіту.

"Деякі члени цих громад щиро вірять, що не завдають нікому шкоди".

"Культура не вбиває"

Народ ембера - один з найбільших корінних народів Колумбії. Він налічує близько 300 тисяч людей. Представники ембера також живуть в Еквадорі та Панамі.

Чому саме серед ембера досі практикують жіноче обрізання, тоді як в інших країнах Латинської Америки цього майже немає, точно невідомо.

За однією з версій, цей звичай принесли люди, яких колись вивезли з Африки в рабство. Це може пояснювати, чому він поширений у департаментах, де живе багато афроколумбійців.

Є й інша версія. За легендою, багато століть тому в громаді народилася інтерсекс-дитина. Після цього люди почали боятися клітора. Деякі літні жінки й досі вірять, що якщо його не видалити, він виросте й перетвориться на пеніс.

Ще одне пояснення - переконання, що жінка, яка отримує сексуальне задоволення, частіше зраджує чоловіка.

Хуліана Доміко, одна з лідерок народу ембера, каже, що називати це культурною традицією не можна.

"Наша культура - це наш одяг, наші ремесла, наші танці та наша мова. Але не практика, яка вбиває. Культура не вбиває".

За її словами, закон з'явився після багатьох років роботи всередині самої громади.

"Ми сподіваємося, що цей закон не залишиться лише на папері, а держава виділить кошти, щоб його виконувати".

Погрози та осуд

Карла Кіньйонес стала однією з тих, хто відкрито виступив за зміни. За її словами, через це вона неодноразово отримувала погрози - переважно від чоловіків.

Традиційно чоловіки не повинні знати подробиць цього обряду. Водночас саме з чоловіками-старійшинами часто доводиться обговорювати можливість його скасування. Причина проста: багато жінок народу ембера розмовляють лише рідною мовою й не володіють іспанською.

Через мовний бар'єр вони нерідко не можуть звернутися по медичну допомогу для своїх дітей. За словами Кіньйонес, ситуацію погіршує і ставлення окремих медиків, які погано розуміють особливості громади та засуджують жінок замість того, щоб допомогти.

Вона згадує, як одного разу привезла доньку до лікарні з високою температурою через інфекцію сечових шляхів.

"Медсестра назвала мене дикункою і сказала, що я сама в усьому винна.

Мені навіть пригрозили, що заберуть доньку і передадуть її органам опіки.

Відтоді я намагаюся не возити доньку до лікарні. Лікую її лікарськими рослинами і ніколи не залишаю саму".

"Цієї розмови не уникнути"

Попри все, Кіньйонес каже, що в громаді вже почалися зміни. Жінки все частіше говорять між собою про те, чи варто й далі робити дівчаткам жіноче обрізання.

Особливо її зворушили слова літньої жінки, яка колись сама робила це своїм онучкам.

"Вона сказала, що ніколи не хотіла нікому нашкодити. Вона лише хотіла захистити онучок від глузування чоловіків".

Кіньйонес каже, що такі розмови дуже непрості.

"Жінкам, які виросли без клітора, важко навіть уявити, що їхнє тіло могло бути іншим".

Вона знає, що одного дня їй доведеться поговорити про це зі своєю донькою.

"Це буде непроста розмова, але її не уникнути. Кожен має право знати своє тіло і говорити про нього без сорому".