"Будинок відбудують, наші душі - ні". Як Київ оговтується після одного з найважчих обстрілів

Українці кілька днів жили в очікуванні масштабної атаки. Після погроз Москви посилити удари по Києву багато жителів столиці почали ночувати в укриттях.

Ми були на глибині двох підземних поверхів, але навіть там відчували й чули потужні вибухи нагорі.

Потім над містом з'явилися російські дрони - можливо, вони були ударні або оцінювали наслідки ударів. А за ними знову полетіли ракети.

За даними Київського метрополітену, ніч під землею провели понад 41 тисяча людей, серед них майже 4,5 тисячі дітей. Це найбільша кількість людей в укриттях метро за останні роки.

Попри погрози Москви посилити удари, для Києва ця ніч насправді стала ще однією в низці таких самих тривожних ночей.

І знову Росія говорила про військові цілі, тоді як під ударом опинилися звичайні люди.

Ранок після вибухів

Вийшовши з укриттів після масованого обстрілу, люди побачили, як змінилися їхні вулиці й двори.

Вибиті шибки, пошкоджені будинки, спалені автівки, від яких лишилися лише обгорілі каркаси й купи покрученого металу.

У Києві тієї ночі загинули щонайменше шестеро людей.

Смерть і руйнування прийшли й до інших міст України. У Дніпрі після влучань у житлові будинки загинули щонайменше 16 людей. Загалом у Києві та Дніпрі поранення дістали понад 90 людей.

У Харкові пошкоджені енергетичні об'єкти та цивільна інфраструктура, постраждали 10 людей, серед них - дитина. Під ударами опинилися й інші регіони країни.

На Виноградарі - зазвичай тихому районі Києва - перед нами постала моторошна картина руйнувань.

Багатоповерхівки з вибитими вікнами, обгорілі каркаси на тротуарах, пил і дим у повітрі.

Місцеві жителі розповідали, що чули щонайменше три потужні вибухи поруч. Кількох їхніх сусідів госпіталізували з важкими травмами.

Анна живе у дев'ятиповерхівці поруч із місцем одного з вибухів.

Зі сльозами на очах вона розповідає, що один з автомобілів, які ударна хвиля перетворила на купу металу, належав їй. Але найбільше їй болить не втрата машини і не пошкоджена квартира.

"Будинок відновлять, а наші душі - ні, - каже вона. - Горе прийшло в кожну квартиру. Сумує весь будинок, сумує вся Україна. Що ми такого зробили, щоб заслужити це?"

Одразу після атаки почалася масштабна робота з ліквідації наслідків.

Біля будинку Анни рятувальники обходили двори й перевіряли, чи не потрібна комусь медична допомога.

Психологи працювали з людьми, які пережили шок. Багато хто не міг стримати сліз. Поруч волонтери роздавали їжу та гарячі напої.

Поліцейські просили людей відійти далі від будинків - з розбитих вікон сипалися уламки скла.

Неподалік місцеві підлітки разом з комунальниками розбирали завали центру дозвілля для дітей. На рештках вікон ще можна було розгледіти намальованих фіолетових метеликів.

Київ живе далі

Та варто відійти трохи далі від місця удару, і відчуття катастрофи змінюється звичними картинами міського життя.

За рогом двоє дітей гралися на гойдалках і з цікавістю спостерігали за незвичною метушнею довкола.

Ще далі робітники вкладали новий асфальт, автобуси працювали, ніби за кількасот метрів звідси нічого надзвичайного не сталося.

Так живе Київ під час війни.

Яким би болючим не був черговий удар, місто знаходить в собі сили повернутися до життя.