Крим: від найбільшої перемоги до провісника поразки Путіна - огляд ЗМІ

Із наростанням українських ударів по окупованому Росією Криму західні видання намагаються пояснити важливість півострова особисто для Путіна, для перебігу війни в Україні і того, як вона може завершитися.

Удар за ударом українські збройні сили переносять війну до Криму, пише New York Times.

Святкуючи захоплення Криму у 2014 році, президент Володимир Путін згодом назвав півострів "непотоплюваним авіаносцем". Тепер українські військові завдають по Криму масованих ударів цілими зграями безпілотників, прагнучи перетворити його з окупованої Росією фортеці на справжній кошмар для Кремля.

"Географія Криму робить його безцінним військовим трофеєм, але також і вразливою ціллю",- пише NYT, і пояснює: Керченський міст – це його єдине пряме сполучення з Росією, і Україна вже атакувала його раніше.

Україна посилила атаки останніми тижнями, намагаючись перервати життєво важливі лінії постачання. Атаки розпочалися із ураження системи протиповітряної оборони та радіолокаційні системи по всьому півострову.

Українські військові також пошкодили енергомережу та паливні резерви, спричинивши відключення електроенергії та позбавивши російські війська ресурсів.

Усе це призвело до суттєвих змін у житті в Криму — найсильніших відтоді, як Росія незаконно анексувала півострів у 2014 році.

Москва роками зміцнювала оборону Криму: потроїла чисельність військ, розгорнула сучасні системи протиповітряної оборони й берегові батареї та нашпигувала територію ракетними пусковими установками. Аеродроми заповнили винищувачі й бомбардувальники, до складу Чорноморського флоту увійшли нові кораблі, а міст через Керченську протоку вартістю 3,7 мільярда доларів забезпечив Росії пряме сполучення з Кримом.

Проте ніщо з цього не могло змінити географію.

Гра у кішки-мишки

"У Криму ніде сховатися, — цитує NYT генерал-лейтенантf у відставці Бенf Годжесf, колишнmjuj командувачf Сухопутних військ США в Європі. — Українці мають змогу дістати до будь-якого місця, де розташовані засоби протиповітряної оборони, логістичні вузли, аеродроми чи командні пункти".

Українські атаки виявили значні вразливості російської оборони, яка була розрахована на подолання традиційних ракет та літаків, а не для флоту дронів.

З ослабленням протиповітряної оборони Україна перейшла до ліній постачання.

Після ударів по кораблях та зупинки поромних перевезень Росія тепер залежить виключно від вузьких наземних та мостових коридорів. Українські війська намагаються їх перерізати.

Атаки на мости створили динаміку гри "кішки-мишки", коли Росія поспішає відремонтувати пошкодження, а Україна знову завдає удару.

Поряд з мостами та залізницями, українські безпілотники протягом місяця атакували вантажівки, паливні цистерни та поїзди.

Удари по паливних об'єктах та енергомережі спричинили масові відключення електроенергії в Криму, що змусило місцеву владу оголосити надзвичайний стан. На заправках закінчилося паливо, і тисячі людей покинули півострів з початку останніх ударів України.

Втім, як зазначає NYT_ üоча ці атаки змусили частину російських військ перейти до оборони, можуть знадобитися тижні або й місяці, щоб послабити бойовий потенціал Росії настільки, аби вона була змушена відступити з позицій на півдні України.

Удар по міфу Путіна

Погіршення ситуації в Криму створює серйозні практичні проблеми для російських воєнних зусиль в Україні. Що не менш важливо, це становить пряму загрозу ретельно сконструйованому кремлівському міфу, який зображує Володимира Путіна як великого відроджувача Російської імперії, пише у статті для Atlantic Council Пітер Дікінсон, редактор UkraineAlert.

Кампанія стратегічних ударів України по території Криму та прилеглих районах триває з початку 2026 року й значною мірою спирається на ударні безпілотники нового покоління, здатні діяти глибоко в тилу ворога. Ці дрони середньої дальності дозволили завдавати ударів як по шляхах сполучення з півостровом, так і по важливих об'єктах на самій території Криму, пояснює автор статті в Atlantic Council. Особливу увагу приділено так званому "сухопутному коридору" через окуповані південні регіони України, що слугує життєво важливою артерією, яка з'єднує Крим із Російською Федерацією.

"Ця безпрецедентна у військовому плані блокада за допомогою дронів виявилася дуже ефективною", - йдеться у статті.

Кримська окупаційна влада була змушена запровадити обмеження на громадський транспорт, вуличне освітлення та постачання електроенергії, тоді як продаж бензину цивільному населенню зараз жорстко контролюється і був повністю припинений на деякий час наприкінці червня.

Воєнне і психологічне значення Криму

Блокада Криму має серйозні військові наслідки для Росії. З 2022 року півострів слугує ключовим плацдармом і шляхом постачання для сотень тисяч російських військових, дислокованих на півдні України, пояснює Atlantic Council.

Попри те, що Київ наврядчи має зараз достатньо сил для початку сухопутного наступу, здатного звільнити Крим, інноваційна тактика використання безпілотників цілком може зробити утримання півострова як масштабної бази для військових операцій неможливим. Це підірвало б російську окупацію півдня України, а також обмежило б можливості Москви завдавати ударів по українських містах.

Психологічне значення блокади Криму Україною є, мабуть, ще вагомішим, і його важко переоцінити.

Коли навесні 2014 року Росія захопила Крим, це викликало хвилю тріумфу серед російського суспільства, що призвело до стрімкого зростання національної гордості та вивело рейтинг схвалення Путіна на рекордні показники.

Ця ейфорія відображала романтизований образ Криму в уявленні росіян як символу імперії, місця російської історичної слави та улюбленого курорту багатьох поколінь. Після розпаду Радянського Союзу чимало людей так і не змогли змиритися з тим, що півострів став частиною незалежної України.

Путін розумів цю емоційну прив'язаність і повною мірою скористався нею. Коли у 2014 році розгорталося військове захоплення Криму, він спочатку заперечував усі свої знання та наполягав на непричетності Росії до дій "зелених чоловічків" в Криму. Однак, як тільки стало абсолютно зрозуміло, що міжнародна спільнота не має наміру втручатися чи запроваджувати значні санкції, він невдовзі взяв на себе всю відповідальність за вторгнення та надав прикрашені звіти про те, як він особисто координував усю кампанію.

"Вражаючий успіх кримської операції явно підбадьорив Путіна та переконав його у фундаментальній слабкості Заходу. Це створило передумови для всього, що відбувалося далі", - пише Atlantic Council.

У міру того як протягом останніх дванадцяти років вторгнення в Україну набувало дедалі більших масштабів, Крим перетворився на центральний елемент імперської пропаганди путінського режиму та символ повернення Росії до статусу великої держави. Наприкінці 2014 року сам Путін заявив, що цей півострів є для Росії "Храмовою горою".

Річниці окупації щороку відзначали з великою помпою, а будівництво мосту, що з'єднав Крим із материковою частиною Росії, стало для Кремля ключовим інфраструктурним проєктом. Коли у 2018 році міст відкрили, Путін особисто проїхав новою спорудою за кермом вантажівки.

Усе це перетворює нинішній надзвичайний стан у Криму на величезну особисту ганьбу для Путіна. Сформувавши імідж героїчного лідера, який повернув півострів до "рідної гавані", тепер він не в змозі ані запобігти українським авіаударам, ані забезпечити надання базових комунальних послуг. Це вже завдає серйозного удару по його престижу. Якщо умови й далі погіршуватимуться, а нинішні поодинокі випадки евакуації переростуть в масову втечу, криза набуде значно більших масштабів і може дестабілізувати ситуацію всередині самої Росії.

Чи буде відплата за Крим?

Дехто припускає, що у відповідь на катастрофу, яка розгортається в Криму, Путін посилить атаки на цивільне населення України або почне погрожувати Європі. Такого сценарію, звісно, ​​не можна виключати, пише Atlantic Council.

Однак досвід останніх чотирьох років свідчить: стикаючись із принизливими невдачами, Путін значно більше схильний відступати мовчки. У вересні 2022 року він заявив про готовність застосувати ядерну зброю для захисту захоплених Росією українських територій і попередив, що "не блефує". Проте, коли за кілька тижнів Україна викрила цей блеф і звільнила окупований Росією Херсон, жодної ядерної відповіді не послідувало.

Так само Путін часто попереджав про жахливу помсту, якщо Україна наважиться атакувати військово-морські бази в Криму, але коли українські безпілотники проігнорували його та потопили або пошкодили десятки російських військових кораблів, Путін непомітно вивів решту свого флоту з окупованого Криму у відносну безпеку чорноморського узбережжя Росії.

Відступ Чорноморського флоту Росії з Криму став приголомшливою перемогою для України, яка була б немислимою напередодні повномасштабного вторгнення. І все ж ця знакова подія була майже повністю проігнорована контрольованими Кремлем російськими ЗМІ.

Ця кремлівська цензура поразки Росії в битві за Чорне море, мабуть, найкращий показник того, як Путін відреагує, якщо його вплив на Крим продовжуватиме слабшати.

Замість того, щоб перейти до ядерної зброї, він може доручити своїй пропагандистській машині применшувати значення півострова, прагнучи повністю змінити тему.

"Крим давно вважається найбільшою перемогою Путіна, але тепер він ризикує стати символом його катастрофічного імперського перенапруження", - пише Пітер Дікінсон в Atlantic Council.